ПАР

Загальна площа виноградників – 105–110 тисяч гектарів (20 місце у світі за площею виноградників). Річне виробництво – 6,5–8 мільйонів гектолітрів (9 місце серед країн виноробства, 3,1 % світового виробництва вина).
Історія. Як і в більшості країн Нового Світу, виноградарство та виноробство у ПАР розпочалося одночасно з її колонізацією європейськими переселенцями. 1652 року в затоці біля підніжжя Столової гори, на місці нинішнього Кейптауна, висадилися 90 голландців. Їм було доручено заснувати тут перевалочну базу могутньої тоді Ост-Індської компанії та постачати судна, що йдуть з Роттердама до Індії і назад свіжим продовольством і лікувати хворих. В 1655 перший губернатор Капської провінції лікар Ян Ван Рібек (Jan van Riebeeck) посадив виноградну лозу, доставлену з Європи (вважається, що це були саджанці Муската, доставлені з півдня Франції), і 2 лютого 1659 особисто виготовив перше південноафриканське вино, про що згадується в офіційних документах того часу. Успішна спроба командора надихнула групу «вільних фермерів». Їм видано саджанці, і вони рушили вглиб країни садити нові виноградники. Спочатку розвитку виноробства перешкоджало недовіру селян до цієї галузі. Становище почало покращуватись після того, як у 1669 році губернатором Провінції став Симон ван дер Стел (Simon van der Stel), який був не тільки ентузіастом виноробства, а й знавцем виноградарства та виробництва вин. Він розбив виноградники у своєму маєтку в Констанції та заклав виноградники Стелленбоша. Невдовзі за його безпосередньої участі Півдні Африки народилося велике вино – десертне Vin de Constans.
До середини XIX століття виноробство Капської провінції процвітало, але бурхливі події кінця століття мало не занапастили виноградарство Південної Африки. Англо-бурська війна з наступною втратою найважливішого для капських вин британського ринку і навала філоксери, що жахливо за своїми масштабами, стали важким випробуванням для південноафриканських виноробів. Для виходу з ситуації виробники стали об'єднуватися в кооперативи, а в 1918 році була створена Асоціація виноробних кооперативів (Kooperative Wijrbouwers Verenigin, KWV), яка отримала право контролювати всю виноробну галузь за допомогою квот і ліцензій. Основним принципом діяльності асоціації стало максимальне отримання прибутку з винограду, тому країни почали розширюватися площі столових виноградників. Основна маса винограду йшла виготовлення соків, концентратів (ПАР є найбільшим виробником виноградного концентрату), виноградних дистилятів і навіть технічних спиртів. Після 1997 року асоціація KWV втратила свій вплив і перетворилася на комерційну структуру. У 1999 році винороби ПАР створили компанію South African Wine Industry Trust, основним завданням якої є розвиток виноробства країни та просування південноафриканських вин на світовому ринку.

Сорти винограду. Сортовий склад виноградників ПАР зазнав значних змін в останні двадцять років. Ще в середині 80-х років ХХ століття на виноградниках переважали білі сорти винограду (80%) столового чи подвійного призначення. Крім того, більшість лоз були або неякісними клонами, або заражені вірусами. Абсурдна карантинна система унеможливлювала поліпшення якості лоз і розширення сортового розмаїття виноградників. Основними сортами винограду сьогодні є білий Шенен Блан (Стін) та чорний Пінотаж. Пінотаж – візитна картка та національне надбання Південної Африки, з'явився у 1925 році внаслідок схрещування сортів Піно Нуар та Сенсо (Ермітаж). Крім зазначених вище сортів, важливу роль у виноробстві країни відіграють білі сорти Шардоне, Совіньйон Блан, Віоньо, Ріслінг Рейнський; та червоні – Каберне Совіньйон, Сіра (Шираз), Мерло та Гренаш.
Сучасне законодавство. Законодавство ПАР не встановлює принципи класифікації та не запроваджує поняття «категорія вина». Водночас у ньому прописано процедуру сертифікації вина та основні вимоги до сертифікованих вин. Сертифіковані вина мають бути виготовлені з винограду, вирощеного в межах одного із встановлених регіонів; у цьому ж регіоні мають бути зроблені вініфікація, витримка та розлив вина. Вина повинні бути виготовлені лише з дозволених сортів винограду та з урожаю одного року. Зразки вин обов'язково надаються на лабораторний та дегустаційний контроль у Департамент вин та міцних напоїв (Wine & Spirit Board). Тільки після позитивного висновку комісії вино отримує право на сертифікаційну марку, яка клеїться на шийку кожної пляшки.
Контрольовані найменування: У 1973 році уряд Південної Африки, прагнучи здобути міжнародне визнання, ввів поняття про географічне найменування та складну систему контролю, що гарантує походження вина з конкретного регіону (Control for Wines of Origin). В даний час законодавчо виділяється п'ять рівнів географічних найменувань: географічне об'єднання (unit), регіон (region), дистрикт/субрегіон (district), громада (ward), маєток (estate).
У ПАР існують такі виноробні регіони: Breede River Valley (Долина Річки Бреде), Klein Karoo (Кляйн Кару), Coastal Region (Прибережний Регіон), Olifants River (Оліфантс Рівер).

Производители